ПОЛЮХОВИЧ АНТОН ВАСИЛЬОВИЧ
ПОЛЮХОВИЧ АНТОН ВАСИЛЬОВИЧ
08.09.2000 – 03.03.2026
Народився та проживав у селі Серники.
З 2006 по 2017 р. навчався у місцевій школі, де проявляв себе як щирий, добрий та цілеспрямований учень.
Після закінчення школи у 2017 р. вступив до Рівненського національного університету водного господарства та природокористування на спеціальність «Комп'ютерна інженерія». З часом зрозумів, що це не його шлях, і у 2019 р. прийняв сміливе рішення змінити напрям — вступив до того ж університету на юридичну спеціальність, до якої відчував справжній поклик. Паралельно з навчанням працював, проявляючи відповідальність і наполегливість.
У 2022 р., з початком повномасштабного вторгнення, думка про те, щоб стати на захист, не покидала його. Він прагнув бути там, де потрібен, — захистити рідних, допомогти людям, стати опорою для інших.
У 2023 році переїжджає до Києва, де активно відвідує церкву, знаходить духовну опору та влаштовується на роботу в юридичну компанію.
У 2024 р. розпочинає служіння військовим разом із групою капеланів на Донбасі, зокрема у Краматорську. Його серце було відкритим до людей, а віра — міцною.
У жовтні 2024 р. вступив до одного з батальйонів ГУР «Братство». Проходить підготовку та стає військовослужбовцем Роти Ісуса Христа з позивним «Умнік».
Вже під час перших бойових виходів Антон проявив себе як рішучий та відважний воїн — взяв участь у виході на ворожу територію, де разом із побратимами здобув свого першого полоненого.
З часом, отримавши командирську посаду, він з великою відповідальністю опікувався своїми бійцями — дбав про їхні потреби, морально підтримував та мудро керував у найскладніших умовах. Під його керівництвом була успішно проведена складна операція з ротації груп на глибині до 8 км у ворожій «сірій зоні».
«Умнік» назавжди вписав своє ім'я в історію під час диверсійного рейду на протилежний берег Каховського водосховища. Разом із групою він нейтралізував вороже розвідувальне відділення та взяв у полон двох цінних бійців противника. Ця унікальна операція стала можливою завдяки його витривалості, відмінному орієнтуванню, холодному розуму та справжньому бойовому духу. За визначні досягнення у захисті Батьківщини удостоєний ордена «За мужність», який особисто вручив Кирило Буданов.
Його життя героїчно обірвалося 3 березня 2026 року в районі населеного пункту Приморське Запорізької області під час виконання бойового завдання.
Похований 08 квітня 2026 року на кладовищі в селі Серники
